Гніздовський про себе 3

Для мистця, зацікавленого людською постаттю, це творить великі труднощі. Мистець або змушений іти у природу і там шукати за моделем, або замкнутися у власному внутрішньому світі абстрактної думки. Це була й моя болюча дилема, яка тривала довгі роки, у яких я бився з думками, котру з тих альтернатив вибрати. Але коли я почав все частіше іти в природу, я побачив, що і тут не було альтернатив.

Бо мистецький твір включає в себе оба елементи: і реальний, і абстрактний. Це тільки акцент на них міняється: раз один, потім другий. У природі, між деревами, рослинами і звірятами не було стільки проблем, скільки було з людьми. Мешканці Зоологічного городу у Бронксі, куди я все частіше заходив, не цікавилися моєю мистецькою орієнтацією, і вони зовсім не дбали чи я був реалістом,

експресіоністом, чи абстрактним мистцем. Вони були байдужі, коли я дав їм дещо пересадний вираз, не хвилювалися і не показували ніякого роздратування, коли завважили на моєму шкіцівнику, що вони не були такі молоді, як вони думали що вони є. Коли ще звірята час до часу показували свої примхи, силуючи мистця чекати до часу, поки вони схотять співпрацювати й сидіти спокійно, то дерева і рослини були майже ідеальними моделями. Між ними і мистцем були цілковито гармонійні відносини, які тільки дощ і сильний вітер були в стані заколотити.

Звірята і дерева початково були в мене тільки заміною людської фігури. Але коли вони й були моєю другою любов’ю, я знайшов у них стільки цікавого і стільки краси, що вони стали майже моєю першою...

Слово Мистця,
7 квітня 1984,
Вашинґтон